Наскільки дистанційне навчання виявилося ефективним в українській освіті?

    Автор: Владислав Борищук

Минає вже рік з того моменту, коли в Україні було виявлено перших інфікованих на коронавірус, що згодом стане причиною тимчасового закриття навчальних закладів та встановлення загальнонаціонального карантину, аби не допусти швидкого поширення хвороби. Ще тоді ніхто не міг подумати, як зміниться життя мільйонів українців в різних сферах, зокрема і в освіті, де учні, студенти, вчителі та викладачі будуть змушені перейти на дистанційне навчання, яке буде тривати не 3 тижні, як це спочатку планувалося, а затягнеться практично на рік і продовжується й досі.

Чимало думок щодо онлайн навчання мають освітяни, політики, батьки та їхні діти: одним таке навчання до вподоби, тоді як іншим – складне та неякісне.

Чи стало дистанційне навчання вдалою заміною на очне, наскільки воно виявилося ефективним, та яке майбутнє чекає на нього після зняття карантинних обмежень та завершення пандемії коронавірусу? Відповіді на ці та інші питання – далі в нашому матеріалі.

Початок дистанційного навчання – весна 2020

Згадуючи початок карантину, українська освіта, а особливо – загальна середня, не була готовою до довготривалого навчання онлайн. Дітям, батькам та вчителям було не просто пристосуватися до нових умов, адже виникало чимало проблем із дистанційним навчанням. Весна 2020 року показала прогалини та проблеми в системі освіті, наскільки складно було організувати навчальний процес вчителям, проконтролювати його батькам, а дітям знайти бажання та силу волі під’єднуватися до онлайн-уроків та виконувати домашні завдання, коли вони постійно перебували вдома та навколо них було чимало спокус займатися чим завгодно, окрім навчання.

Як показало одне із перших досліджень «Вивчення стану дистанційного навчання» про організацію дистанційного навчання в Києві, проведене на початку квітня минулого року, у 45,4% вчителів та в 37,8% учнів виникали труднощі під час онлайн-занять. Головні проблеми, які виникали в усіх учасників освітнього процесу були відсутність технічного забезпечення та погана якість або взагалі відсутність інтернету. Також 10,6% батькам учнів не подобалося те, що вчителі лише надсилати домашні завдання без пояснень, а 8% - неорганізованість системи дистанційки, тоді як 7,4% вчителів відчували на собі психологічне та фізичне перевантаження.

      (Результати дослідження «Вивчення стану дистанційного навчання» (І етап), Київ-2020)

Освітній омбудсмен Сергій Горбачов оцінив весняний карантинний період навчання:

«Вимушений перехід на дистанційне навчання виявив дуже серйозні проблеми із забезпеченням права на якісну освіту».

Він зауважив дві тенденції в ставленні педагогів до нових умов освітнього процесу.

Перша – оперативна реакція на нові виклики. Це коли педагогічна спільнота за два місяці «здобула такі цифрові компетенції, яких ніколи не мала», готуючи цікаві онлайн-уроки, максимально намагаючись комунікувати з дітьми тощо. За його словами, карантин дав до цього хороший поштовх, оскільки раніше, попри курси підвищення кваліфікації та майстер-класи, вчителям бракувало мотивації застосовувати цифрові технології та різноманітні програми.

«А от другий напрям мене дуже засмучує. Це коли ми взагалі нічого не хочемо робити, хай буде все, як було раніше. Але як раніше вже не буде, багато висновків доведеться нам зробити з карантином. Чи ці зміни на добре, чи ні – невідомо, але вони є» – додає Сергій Горбачов.

Результати весняного дистанційного навчання

Загальнонаціональний карантин показав недоліки в системі української освіти. Проявилися проблеми технічного характеру, недостатня підготовленість педагогів до онлайн-викладання, відсутність можливості у вчителів проводити повноцінні відеоуроки. А з боку батьків – невміння мотивувати школярів і те, що вони не привчили дітей самостійно виконувати домашні завдання, правильно організовувати режим дня; нестача знань у батьків щодо користування освітніми платформами.

Результати ефективності дистанційного навчання на той момент теж виявилися цікавими, але прогнозованими: практично половина батьків (49,9%) та більшість вчителів (59,9%) відповіли, що онлайн-навчання є на таким ефективним, як очне, тоді як близько чверті батьків та вчителів (25,3% і 21,4% відповідно) стверджують протилежну думку.

Також більшість всіх учасники освітнього процесу до вподоби саме навчання в школах. Це можна пояснити тим, що практично три місяці дітям, батькам та вчителям були змушені пристосовуватися до непростих, і на той момент, дуже незвичних та нових умов, що більшості не сподобалися.

Для прикладу – кілька коментарів із сотні дописів за цей час у відкритій фейсбук-спільноті “Батьки SOS”.

«Вчителька молодших класів перестала виходити на зв’язок з початку карантину, жодного дистанційного уроку з основних предметів проведено не було, вчителька навіть завдань не надсилає».

«Сьогоднішнє самонавчання, а не дистанційне навчання, як це називають, вважаю недійсним. У нас не навчають через зум або скайп, як у деяких школах, а просто скидають ДЗ. Але водночас не пояснюють, за які саме помилки була поставлена ​​оцінка! Це потрібно хоча б для того, щоб розуміти надалі, як і що правильно писати!»

«Була контрольна з природи через зум, дитина була і виконала роботу, але вона не змогла відіслати результат на мило вчителю, тому що ніколи поштою не користувалася. І про це вчителю повідомила. Батьків поряд не було. Роботу надіслали пізніше. Дитині за це поставили двійку».

«Завдання скидають на вайбер, писане від руки о 8.30. Виконати за 20 хвилин. Телефон у сина не новий, інтернет з перепадами. Завдання, писане вчителькою від руки й погано сфотографоване, і ще й прочитати важко. Скидає вона його безпосередньо перед виконанням. Час рахується з моменту “вчителька скинула”. Навіть мені прочитати швидко буває важко!».

Також, як приклад, 25 травня на сайті президента України Олена Тищенко створила петицію, аби було заборонено дистанційне навчання в усіх школах нашої країні. Менш, ніж за місяць було зібрано необхідних 25 тисяч голосів для розгляду цієї петиції президентом Володимиром Зеленським. У відповіді президент зазначив, що Міністерство освіти і науки України запропонувало для громадського обговорення проект нового Положення про дистанційну форму здобуття загальної середньої освіти, в якому було враховано недоліки онлайн навчання та запроваджено змішану форму навчання, яка мала б полегшити отримання освіти учнями закладами загальної середньої освіти. Згодом даний законопроект було затверджено та набуло чинності.

На жаль, минула весна була найскладнішою для системи освіти в цілому, адже раніше ніколи в школах не практикувалося онлайн-навчання. Якщо ще міському населенню ще хоч більш-менш відбувалося якийсь вид навчання, вчителі проводили онлайн-заняття або хоча б надсилали своїм учням завдання, а вони їх отримували та виконували, то особливо найбільший вплив та наслідки цього навчання відчули на собі школярі та вчителі в сільській місцевості та віддалених гірських містечках, де з технічним забезпеченням та зв’язком дуже важко або його взагалі немає.

«Ми не змогли скачати собі Zoom, і дітки не можуть спілкуватися ні з учителькою, ні з однокласниками. Я телефоную вчительці, щоб взнати, які завдання треба виконати», 

- цитує «Суспільне Закарпаття» Юлію Ходанич-Басірову, маму двох учнів Великолазівського ліцею в Ужгородському районі. Вона відзначає, що інтернет та мобільний зв’язок у їхньому селі поганий, і це впливає на навчання її дітей.

Чимало людей сподівалися, що можливо вдасться відвідувати заклади середньої освіти та проводити уроки в них, однак ситуація з поширеністю коронавірусу в Україні залишалася невтішною, тому всі готувалися до продовження цієї системи навчання попри незадоволення більшості.

Продовження дистанційного навчання – новий 2020-2021 навчальний рік

Перед початком нового навчального року ситуація з коронавірусом в країні дещо покращилася, тому школи готували за всіма критеріями безпечного відвідування та навчання, аби школярі повернулися за парти знову. У більшості областях, де було дозволено очне навчання, учні знову почали ходити в школу, дотримуючись усіх нових правил карантину.

Проте так тривало не довго, адже наприкінці вересня – початку жовтня реєстрували чимало нових випадків інфікування хворих серед школярів та вчителів, багато окремих класів відправляли на двотижневу самоізоляцію або закривали цілі школи, якщо в одній із них фіксували багатьох інфікованих. Тому рішення влади не стало себе довго чекати, і освітній процес знову був змушений перейти на онлайн-навчання.

"На сьогодні більшість шкіл готова до реалізації й змішаної, і дистанційної форм навчання, адже міністерство доклало максимум зусиль для того, щоб зі своїми партнерами - швейцарською корпорацією EdEra - розробити дистанційний онлайн-курс щодо прикладів дистанційного навчання і можливості навчання вчителів",

- інформував теперішній (на той момент –т.в.о. міністра) міністр освіти й науки Сергій Шкарлет під час години запитань до уряду у Верховній Раді 18 вересня 2020 року.

Уже восени більшість закладів загальної середньої освіти вже були більш готовими до дистанційки, проте в певних регіонах нашої країни, особливо у віддалених містечок та сіл, все ще залишалися проблеми із проведенням навчання онлайн. Зробивши висновки весняного онлайн-навчання, протягом цього навчального року відбулися чутливі зміни та покращення освітнього процесу.

Так, за опитуванням щодо організації дистанційного навчання, проведене Державною службою якості освіти України на початку лютого цього року, керівники закладів освіти засвідчили, що більшість шкіл (53%) регулярно публікують на вебсайтах матеріали та завдання для дистанційного навчання, педагоги проводять індивідуальні консультації з учнями (90%) та батьками (72%), надають учням матеріали для самостійного опрацювання та здійснюють перевірку засвоєного матеріалу (76%); 81% учителів проводять онлайн-уроки з використанням відео- або аудіо- засобів, 62% - створюють власні електронні освітні ресурси та презентаційні матеріали для уроків.

(Результати опитування щодо організації дистанційного навчання, проведене Державною службою якості освіти України)

Навчальні матеріали (у тому числі відео-, аудіоматеріали, презентації) та завдання стали постійно доступні для опрацювання, і здобувачі освіти мали можливість, у разі потреби, повторного їх переглядати. Також педагоги стали постійно забезпечували зворотній зв’язок, зокрема, проводити консультації, у тому числі в онлайн-режимі, використовуючи месенджери та під час телефонних розмов (89,2% керівників шкіл, 81% педагогів та майже всі старшокласники). Учні вказали також, що найчастіше спілкування відбувалося з використанням засобів відеоконференцій (75%).

Водночас, більшість проблем залишилися не вирішеними. Так, під час цьогорічного опитування основними проблемами залишилися налагодження ефективної взаємодії з учасниками освітнього процесу, технічне забезпечення та низька якість інтернет-зв’язку.

До речі, у громадській організації (ГО) "Батьки SOS" відзначають, що після того, як більш-менш налагодилося онлайн-навчання, дітей і батьків турбує те, чи не порушуються їхні права на приватність. Так як для контролю за процесом навчання тепер більшість вчителів вимагає від дітей обов'язково на уроці вмикати камери та звук.

"Під час локдауну всі вдома і змушені працювати у невеликій квартирі всі одночасно. Тож іноді через це приватні розмови батьків чує увесь клас, і батьки не погоджуються з такими вимогами",

                                                                                    - зазначає Олена Бондаренко з ГО.

За її словами, також стали більш явними проблеми низької кваліфікації окремих вчителів, які не пояснюють матеріал, а дають посилання на чужі відео та презентації або припускаються фактологічних помилок під час пояснення уроку.

 "Вчителів ще потрібно вчити працювати у нових умовах, оскільки під час дистанційного навчання старі підходи не працюють. Також потрібно ще напрацьовувати норми спілкування як дітей з учителем, так і вчителя з дітьми під час онлайн-уроків",

- вважає Бондаренко. Вона вказує, що середній вік українських вчителів ближче до пенсійного, тому нові методики в нових умовах даються не всім.

Теперішній стан дистанційного навчання

Звичайно, за рік система освіти, порівняно з минулим роком, змінилася до непізнаваності – поява дистанційного навчання кардинально перевернула освітній процес у навчальних закладах. Учителі навчилися проводити заняття онлайн, використовувати різноманітні платформи та додатки для покращення та перевірки знань учнів, користуватися електронними щоденниками; батьки та їхні діти більш-менш пристосувалися до умов навчання вдома, хоча й досі залишається нелюбов до дистанційки через різні об’єктивні причини, як поганий зв’язок, нестача технічних засобів, шкода здоров’ю (зокрема, головні болі та погіршення зору в школярів) тощо.

Нещодавно під час участі у форумі «Україна 30. Коронавірус: виклики і відповіді» міністр освіти Сергій Шкарлет заявив, що  Україна опанувала дистанційну форму освіти не гірше, ніж інші країни. За його словами, Міністерство освіти щоденно працює над впровадженням платформ для навчання та різних онлайн-застосунків.

«Адаптація системи освіти до карантину відбувалася в умовах відсутності часу на підготовку. Ніхто не був готовий до перешкод, які поставив перед суспільством COVID-19. Я хочу подякувати всім освітянам, здобувачам освіти та їхнім батькам за те, що гідно подолали й долаємо зараз усі виклики, які перед нами ставить пандемія. Дякую за оперативну адаптацію до абсолютно нових, можна сказати, екстремальних умов під час освітнього процесу»,

 – зазначив міністр.

Досі залишається проблемою проведення онлайн-занять у селах та віддалених містечках, адже в певних регіонах не вистачає або хорошого інтернету, або необхідного технічного обладнання в учителів та учнів. Однак Сергій Шкарлет зауважив, що наразі спільно з партнерами триває робота зі створення нових освітніх онлайн-платформ, забезпечення шкіл комп’ютерним обладнанням та Інтернетом усіх шкіл.

Думки щодо результативності та ефективності дистанційного навчання для усіх учасників освітнього процесу залишаються одностайними: 67% керівників навчальних закладів, 74% педагогів, 88,2% батьків та 58,9% дітей вважають, що дистанційне навчання є менш ефективним, а ніж очне. Які ж можуть бути причини такої суспільної думки?

Проаналізувавши думки різних експертів, ми дійшли висновку, що попри значні плюси дистанційної форми, такі як:

1)    економія часу на дорогу та збори;

2)    можливість використовувати велику кількість ресурсів та джерел для навчання;

3)    нагода навчатись в зручних умовах та у зручний час;

4)    більша зацікавленість і включеність батьків у навчання –

вона має і вагомі мінуси, такі як:

1)    довготривале сидіння перед екранами гаджетів спричиняє велике навантаження на зір, в результаті чого – його погіршення;

2)    доступ до цифрових ресурсів та наявність якісного інтернету посилюють освітню соціальну нерівність;

3)    низькій ступінь концентрації у дітей молодшого шкільного віку (які не сприймають інформацію більше 10-20 хвилин);

4)    моральне навантаження на вчителів;

5)    постійний догляд та контроль за навчанням з боку батьків, які мають ще працювати;

6)    відсутність соціалізації в учнів тощо.

Майбутнє дистанційного навчання після завершення пандемії

Рано чи пізно пандемія коронавірусу завершиться, а разом із ним будуть зняті всі карантинні обмеження та відновлення звичного для нас усіх навчання. Вже зараз можна спрогнозувати, чи буде надалі використовуватися онлайн навчання в сфері освіти, та який формат набуде в подальшому розвитку освітньої галузі. Ми зібрали цікаві думки різних експертів, яким вони бачать майбутнє цієї форми здобуття освіти.

«Дистанційна освіта – це інструмент, який дозволяє індивідуалізувати навчання та дати знання дітям із високою мотивацією. Проте, задача сучасної школи є значно ширшою, ніж 100 років тому. Головна мета школи зараз — виховувати навички, такі як вміння працювати в команді, спілкуватися, ставити мету та досягати її. Усе це можливо опанувати тільки у співпраці з іншими учнями та дорослими. Окрім того, дослідження свідчать про те, що чим молодший вік дитини, тим менш ефективним є онлайн-навчання, і тим більше діти потребують живого спілкування та вчителя. Онлайн-освіта незамінна, коли необхідно дати доступ до навчання дітям, які його не мають – як-от у ситуації пандемії», - Зоя Литвин, голова ГС "Освіторія", засновниця Новопечерської школи та премії Global Teacher Prize Ukraine.

 

«Впевнена, що освіта онлайн не замінить звичайної, але вона має свої переваги. Наприклад, є періоди, коли діти хворіють і їм потрібно навчатися, щоб потім не наздоганяти програму. Крім того, дистанційна освіта допомагає людям розкриватися – наприклад дітям, які за психотипом є інтровертами. Такі діти не завжди активно проявляють себе на уроках, їм простіше навчатися дистанційно.

Я вважаю, що найкращий варіант – поєднувати. Коли основне засвоєння предметів відбувається в класі, а вдома дистанційна освіта – як додаткова, яка допомагає краще заглибитись в предмет або тему. Крім того, абсолютно впевнена, що дистанційна освіта привчає дітей до самонавчання. Я за використання можливостей розвитку дистанційної освіти. Тому, наразі проводжу більш широке дослідження цього питання, з обговоренням в експертному і освітньому середовищі», - Наталія Піпа, депутатка фракції "Голосу" у Верховній Раді, секретар Комітету Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій.

«Сьогоднішній досвід показує, що онлайн-формат навчання стає невід’ємною частиною класичної школи, при цьому повністю дистанційна освіта неможлива: живий контакт як і раніше необхідний. Швидше за все, в майбутньому буде змінюватися співвідношення офлайна і онлайну: якісь речі буде ефективніше доручити комп’ютеру – наприклад, перевірку домашніх завдань», - Андреас Шляйхер, засновник PISA.

«Майбутнє – за змішаним навчанням, яке дуже легко перемикати в різні режими: збільшувати чи зменшувати офлайн- або онлайн- компоненти, обирати різні організаційні моделі та стратегії відповідно до можливостей, потреб і викликів. Вчителям потрібна як емоційна підтримка, так і забезпечення інтернетом та технікою», – Наталя Кідалова, вчителька української та англійської мови, найкращий вчитель України за версією Global Teacher Prize Ukraine 2019.

Як бачимо, дистанційне навчання залишиться інструментом, який будуть використовувати педагоги в сфері освіти, адже воно має певні переваги, які можуть бути корисними та дієвими для проведення навчального процесу як в звичайний період, такі в непередбачуваний (у наш час – пандемія коронавірусу та карантин). Головне – освітянам не потрібно стояти на місці, а продовжувати розвивати та вдосконалювати свої навички та знання, освоювати нові платформи та програми для проведення уроків, аби дітям було цікаво відвідувати їхні знання, при цьому отримуючи якісну освіту.